Традиційна гра — один з рятівних кругів від електронно-комп’ютерної залежності наших дітей

Країна сьогодні, нарешті, вдарила на сполох про реальну загрозу електронно- комп’ютерної залежності наших дітей і, слава Господу, починає шукати для них рятівні круги, щоб не дати їм повністю зануритися у віртуальний світ і втратити себе, як особистість. Причини, що ведуть наших дітей до втрати духовно-культурних цінностей, зрозумілі кожному, як і те, що боротися з ними буде неймовірно трудно в умовах відсутності в країні активно діючої соціально-гуманітарної політики, в умовах повсюдного зневірювання людей в те, що становище можна змінити на краще.
Та все ж таки змінити його можна! Тільки треба для цього усім миром встати на захист своїх, таких любих, таких розумних, таких талановитих дітей, починаючи зі своєї рідної оселі. І це, мабуть, і буде першим рятівним кругом. Свою позицію і рішучість відстоювати інтереси дітей уже заявили представники засобів масової інформації, і я вірю, що вони їх будуть послідовно і наполегливо відстоювати.
Я ж хочу підкинути свій «рятівний» круг, який, маю надію, впаде в око тим, хто буде працювати над створенням рекомендацій щодо виходу з загрозливої ситуації, яку на сьогодні, нажаль, маємо.
І назва мого рятівного надійного кругу — Гра!
Наша рідна традиційна, живодайна Гра, з якою зростали всі попередні покоління і яку так нахраписто, виштовхали з життя наших дітей комп’ютерні ігри — так історично у той смутний час сталося!
Знайомий і любий дітьми змалечку ігровий простір було розшматовано і підозріло швидко розпродано незнайомцям з незвичними гучними іменами «Світ розваг», «Комп’ютерні ігри», «Ігрові автомати», «Центри комп’ютерних розваг»…
Дорослі, у вирії своїх дорослих проблем, не звернули уваги на це явище, не відчули, що ігровий простір перетворюється на полігон захоплення у полон комп’ютерної залежності їх дітей. А діти, в яких генетично закладена життєва потреба гратися, не маючи ніякого іншого вибору, зрозуміло, потягнулися до цих яскравих, привабливих своєю новиною ігор.
Я не тішу себе ілюзіями з приводу того, що комп’ютерна багатюща промислова галузь хоча би на міліметр посунеться з «прозоро» захопленого нею ігрового полігону доки він буде куркою,несучою золоті яйця, а курка їх буде нести доки наші діти її годуватимуть за нашою грошовою підтримкою.
Я добре розумію, що ігрова комп’юторика, безумовно, є новим пластом ігрової культури сучасних дітей, більш того , я також усвідомлюю, що це одна з важливих перспектив розвитку дозвілля дітей та юні, і я не можу з цим не рахуватися. Та мене турбує не сама поява електронно-комп’ютерних ігор, а антипедагогічний, здебільшого аморальний, агресивний зміст їх програм, і я з жахом розумію, що вони будуть залишатися такими ж антигуманістичними доки їх утримуватимуть прагматичні ділки, мета яких тільки власна нажива за будь-яку ціну.
Проте, маючи за плечима 60-річний досвід професійної роботи з організацією ігрової діяльності дітей, чітко розумію, що тільки поява альтернативи комп’ютерним іграм може послабити їх руйнівний тиск на наших дітей і такою альтернативою я бачу традиційну Гру.
Зрозуміло, що, на превеликий жаль, вона зараз знаходиться не в кращому стані, позиції її значно послаблені, проте вона живе і діє!
Це довів у жовтні 2011р. Всеукраїнський-конкурс «Адреса дитинства — гра», в якому взяли участь ігрові команди з 18-ти регіонів.
Це доводить ігровий досвід літніх оздоровчих дитячих закладів.
Це доводять численні скаутські ігри, які відіграють значну роль у поширенні рядів скаутів.
Наша рідна улюблена гра готова з радістю повернутися до дітей і чекає тільки аби ми допомогли їй зміцнити і набратися сил.
А ДЛЯ ЦЬОГО…
Перш за все, конче необхідно змінити відношення суспільства до Гри тільки, як до повсякденних розважальних пустощів.
Громада і, насамперед, освітяни і батьки повинні бути обізнані з тим, що:

 Гра – одна з найперших культур, створених людством, про що доводять численні археологічні знахідки та записи про «ігрища» у стародавніх літописах.
 Гра – справа серйозна вже через те, що мільйони людей проходили і проходять у грі свою першу школу життя: пізнають навколишнє середовище, вчаться людським відносинам, випробують свої сили. І від того, яке місце займала гра в їх дитинстві, у які саме ігри вони грали, певною мірою залежить подальше розкриття їх творчого, духовного, інтелектуального, фізичного потенціалу, поява тих чи інших рис у характері і навіть створення їх громадянської позиції.
 Гра – загальнонаукове поняття, адже ігрові моделі застосовуються у різних наукових і прикладних галузях, у економічних процесах, у науковій та художній творчості, у військовому мистецтві і, звичайно, у політиці.
 Розмаїття ігор дуже велике: народні, спортивні, рухливі, творчі, рольові, розважальні, інтелектуальні, ділові, фантазійні, музичні, літературні, екологічні, економічні, настільні, ігри-подорожі, ігри на воді, ігри-шоу і т.д. Завдяки цьому, традиційні «живі» ігри сприяють всебічному розвитку дитини в той час, як комп’ютерні ігри зводять дозвільну діяльність дитини до статичної маніпуляції на екранах дисплеїв.
 Цілющі сили гри (ігротерапія) визнані медиками і психологами усього світу. Вони успішно застосовуються на практиці і за позитивними результатами заслуговують на широку просвітницьку інформацію не тільки ЗМІ, а і численних ГО, асоціацій, фондів, пов’язаних з наданням допомоги родинам.
 Гра, як унікальне явище завжди пригортала пильну увагу філософів, психологів, педагогів, митців, медиків і, якщо зібрати висловлювання про Гру всесвітньо відомих людей усіх часів і народів, починаючи з Платона, то вийде досить солідне повчальне видання. На його сторінках ми зустрінемо і наших співвітчизників і дізнаємося, наприклад,що вчитель від Бога В.Сухомлинський вважав гру великим світлим вікном, крізь яке у духовний світ дитини вливається живодайний потік уявлень і понять про навколишній світ.
 Дуже вагомий Міжнародний документ «Конвенція про права дитини», прийнятий президентами та прем’ер-міністрами 70 країн визнав Гру – гарантом дитинства.

Цей, далеко не повний перелік унікальних якостей традиційної Гри, доводить, що, хоча на сьогодні позицію її значно послаблено, вона все одно залишається для дитини єдиною альтернативою комп’ютерним іграм, і тому може стати важливою зброєю у боротьбі з комп’ютерно-ігровою наркоманією наших дітей.
Ось чому Гра заслуговує на серйозну увагу суспільства і міцну державну підтримку.
Я бачу два напрями цієї допомоги:
1. Забезпечення надійного здоров’язберігаючого простору для здорового дозвілля дітей.
2. Підготовка професійних кадрів для організації здорового дозвілля дітей.

Забезпечення надійного здоров’язберігаючого простору для здорового дозвілля дітей.

1. Визначити, що у поняття «здоров’язберігаючий простір» входить територія об’єкту та (що вкрай важливо) її відповідна спрямованість і рівень заходів, що відбуваються на ній.
2. Термін «здоров’язберігаючий» передбачає збереження здоров’я фізичного, духовного, інтелектуального та морального.
3. До здоров’язберігаючих просторів дитячого дозвілля відносяться:
• Території прилеглі до будинків навчально-виховних закладів будь-якого підпорядкування.
• Подвір’я жилих будинків.
• Парки, сквери та інші зелені зони.
• Ігрові та спортивні майданчики.
• Спортивні та актові зали споруд, що належать закладам освіти та культури.
• Центри розваг будь-якого підпорядкування.
• Дитячі оздоровчі заклади будь-якого підпорядкування та типу – стаціонарні, наметові, туристичні, скаутські, екологічні, тощо.
• Території вуличних просторів під час проведення Фестивалів вуличної культури, вуличних ігротек, свят «Граймо з нами залюбки» та інші.
• Дитячі та підліткові клуби будь-якого підпорядкування, зали музеїв (наприклад, для проведення інтелектуальних квест-ігор).
• Пляжні території, тощо.
Тимчасовими просторами здорового дозвілля можуть стати, наприклад:
• шпальти видань, що друкують описи ігор, ігрові дитячі програми, професійні поради майстрів, досвід організації дитячого дозвілля, проведення дистанційних конкурсів ігрових програм, авторських ігор, саморобного ігрового реквізиту, як це робить, наприклад, ігрова дитяча газета саморозвитку дітей «Я сам(а)»;
• інтерактивні вистави дитячих театрів із застосуванням ігор;
• бібліотечні тематичні полиці «Це чарівне слово ГРА», тощо.

Що ж можна зробити, щоб забезпечити надійність здоров’язберігаючого простору для здорового дозвілля дітей.

1. Офіційно занести ігрову діяльність до переліку ефективних засобів оптимізації навчально-виховного процесу.
2. Відновити на державному рівні діяльність незалежної кваліфікованої комісії по контролю за безпекою, якістю та значущістю для розвитку дитини ігор та іграшок з наданням комісії ексклюзивного права дозволу на випуск іграшкової продукції у торговельну сферу.
3. Активізувати та урізноманітнити ігрову діяльність усіх навчально-виховних закладів і, в першу чергу, дитячих будинків та інтернатів будь-якого підпорядкування (поповнити роботу ігротек, поліпшити стан і роботу ігрових майданчиків, кількісно і якісно підвищити рівень проведення інтерактивних заходів дозвілля, сприяти традиційному проведенню Тижня здорового дозвілля і Тижня ігри та іграшки, підтримувати роботу дитячих ігрових команд (Грайлики) у школах та позашкільних закладах.
4. Сприяти на державному рівні успіху проведення Всеукраїнського Фестивалю-конкурсу дитячих ігрових програм «Адреса дитинства — Гра», започаткованого у 2011р. МОН молоді та спорту України за ініціативою Шевченківського Центру ДЮТ м. Запоріжжя, а також усіх місцевих аналогічних фестивалів-конкурсів (перший такий фестиваль почав діяти у Києві у 1998р.).
5. Віднести юних організаторів дозвілля до категорії «Обдаровані діти», а кращим дитячим колективом юних організаторів дозвілля надати право отримувати звання «Зразкового дитячого колективу» на загальних засадах.
6. Схвалити і підтримати започаткування на Всеукраїнському фестивалі «Чорноморські ігри» нового конкурсу «Пляжні ігри» культорганізаторів, як появу нової адресності здоров’язберігаючого простору дитячого дозвілля.
7. Повернути на рівні місцевих органів самоврядування практику систематичного проведення яскравих фестивалів вуличної культури з наповненням їх фольклорними, інтелектуальними, сюжетно-рольовими, спортивними іграми, проведенням турнірів настільних ігор та різноманітних конкурсів.
8. Підтримати вихід єдиної в Україні ігрової газети для саморозвитку дітей «Я сам(а)», на шпальтах якої постійно вміщуються описи ігор, сценарії ігрових програм, поради фахівців, а зараз газета відкрила спеціальну рубрику назустріч фестивалю «Адреса дитинства — Гра»
9. Вітати і поширювати досвід проведення тематичних ігрових змін у ДОЗ з метою не тільки занурити дитину в живодайний світ традиційних ігор і навчити їх проведенню, а, головне, викликати в неї бажання стати організатором таких ігор в класі, дворі, на сімейних святах.
10. Особливу увагу звернути на роботу численних неконтрольованих комерційних
центрів дитячих розваг:
• Перевірити юридичну відповідність ліцензій та наявність документального підтвердження права на роботу з дітьми штатних та залучених спеціалістів цих закладів (наявність відповідної освіти, медичних книжок).
• Обов’язково проаналізувати співвідношення комп’ютерних та традиційних ігор у практиці роботи центрів.
11. Передбачити практику проведення широко відкритих для громади (а не тільки для ділків від телебачення) конкурсів на кращі ігрові телепрограми, схвалюючи участь у них педагогів, психологів, батьків, дитячих письменників, режисерів дитячих театрів, аматорів і, що дуже важливо, самих дітей. Такий підхід стане реальною можливістю, нарешті, створення здоров’язберігаючого простору на дисплеях телевізорів біля яких дитина проводить значну частину свого дозвілля.

Підготовка професійних кадрів для організації здорового дозвілля дітей

Сьогодні, коли помітно зріс попит суспільства на проведення дитячих розважальних заходів, виявилося, що наповнити їх яскравим дотепним змістом і професійно провести, майже нікому через відсутність у країні будь-якої системи підготовки для цього в останні 10 років. Саме з того часу, коли перестав діяти славнозвісний Фестиваль ігрових дитячих програм «Місто дитячих посмішок» (м. Миколаїв), під час якого проходили численні грай-майстерні, проблемні столи, прес-конференції, творчі зустрічі, а місто перетворювалося на щасливе гомінке місто Дитинства.
Сюди щороку з’їжджалося до п’ятисот майстрів гри не тільки з різних куточків України, а також їх колеги з Росії, Білорусії, Молдови, Болгарії, Польщі, Прибалтики щоб обмінятися досвідом організації дитячого дозвілля і підвищити свою професійність.
Важливо, що Фестиваль мав свою переконливу післямову: виходили збірки з кращими ігровими програмами та порадами організаторів дитячих свят, створювалися на місцях команди юних ігротехніків «Грайликів», а, двічі на рік проходили Всеукраїнські семінари «Дивограй».
Відлуння фестивалю можна почути і сьогодні. Якщо десь ще працюють ігротеки, проходять ігрові дитячі конкурси, відбуваються ігрові зміни у дитячих оздоровчих закладах, — за цим стоять колишні учасники фестивалю.
Нещодавній яскравий приклад тому, що ініціаторами внесення до масових заходів МОН молоді і спорту України проведення Всеукраїнського фестивалю «Адреса дитинства — Гра», а також і організаторами його проведення у жовтні 2011 р. стали аборигени «Міста дитячих посмішок» — майстри гри Шевченківського центру ДЮТ м. Запоріжжя.

Творче спілкування з учасниками Всеукраїнського фестивалю «Адреса дитинства — Гра» у пошуках шляхів розв’язання кадрової проблеми підказало необхідність проведення таких заходів:
1. Повернути програму “Організація ігрової діяльності дітей” в усі педагогічні та фізкультурні навчальні заклади з обов’язковим проходженням студентами практики у школах та літніх дитячих таборах.
Відкрити відповідні факультативи для бажаючих з врученням їм офіційного посвідчення організатора дитячого дозвілля (досвід роботи в цьому напрямку Харківского педагогічного університету ім. Г. Сковороди має стати наочним прикладом для наслідування).
2. Відкрити в коледжах культури відділи культорганізаторів а до того часу відкрити відповідні факультативи та значно поширити зміст програми «Ігрова діяльність» в діючих «Спеціалізаціях» для права отримання додаткової спеціальності «Організатор дозвіллєвої діяльності».
3. Внести курс “Ігротерапія” в начальні програми медичних коледжів з проходженням студентами ігрової практики у дитячих лікувальних закладах і одержанням ними по закінченню відповідного документу або додаткового запису у дипломі.
4. Обов’язково внести у державну соціальну програму підготовки кадрів для дитячих будинків сімейного типу курс “Гра в житті дитини”, у якому передбачити глибоке знайомство майбутніх батьків з виключним значенням гри у житті дитини, розмаїттям ігор, методикою проведення сімейних та різновікових дитячих ігор, і обов’язково з азами ігротерапії (лікувальними властивостями ігор).
5. Занести категорію “Культорганізатор” позашкільних закладів до навчальних програм інститутів післядипломної освіти з врученням слухачам відповідного сертифікату.
Забезпечити культорганізаторам право підвищення категорії під час проходження ними щорічної атестації на загальних підставах.
6. Перевірити наявність у численних комерційних агенцій юридичного права на роль постачальників кадрів для проведення дитячих свят і ознайомитись з документальним підтвердженням професійної спроможності кожного із залучених агентством культорганізаторів та наявністю в них медичних карток, обов’язкових для усіх осіб, хто безпосередньо працює з дітьми. Рекомендувати керівникам агенцій надсилати своїх працівників на діючі курси або семінари для підвищення кваліфікації.
7. Підтримувати залучення ігрових дитячих команд “Грайлики” до участі у будь-яких фестивалях обдарованих дітей. Сприяти проведенню в рамках дитячих фестивалів ігрових майстер-класів для дітей та дорослих.
8. Затвердити на державному рівні проведення двічі на рік Всеукраїнського семінару “Дивограй”, як школи підвищення рівня культорганізаторів незалежно від їх службового підпорядкування.

Немежанська Олена Аркадіївна
Заслужений працівник освіти України, Кавалер Почесної відзнаки “За активну громадську діяльність”, Автор книжок та друкованих робіт “Це чарівне слово Гра”, Голова журі Всеукраїнського фестивалю “Місто дитячих посмішок”, Голова Всеукраїнського конкурсу “Адреса дитинства Гра”, Методист вищої категорії Будинку дитячої творчості Подільского району міста Києва.

Комментировать

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *